Роман Линдов. Травма – не вирок. Історія життя з протезом

Роман Линдов – киянин.  Йому 31 рік. 

Роман працює та виховує сина.

До отримання травми він з братом мав невеликий бізнес з виготовлення та продажу їжі та напоїв. 

Травму отримав під час Революції Гідності 18 лютого 2014 року. Прямо на  Майдані біля пам’ятнику засновникам Києва щось вибухнуло, Рома загорівся і отримав опіки 30% тіла, множинні уламкові поранення усього тіла, пробиті легені та багато іншого. Лікарям довелося ампутувати ліву кисть. 

Перший протез Роману ставили вже у 2015 році. Тобто процес реабілітації тривав більше року. 

Брав участь у Проекті підтримки з протезування в Україні, тому особливо не вибирав, де це відбуватиметься. Зараз розуміє, що найкраще це робити поруч з місцем, де живеш, щоб приїжджати на обслуговування було зручно. 

Загалом я отримав чотири протези – спортивний, з тяговим механізмом, біонічний і косметичний. Косметичний я проносив близько року і потім перестав. Біонічний носив близько 5 днів, у мене змінилися розміри культі і він перестав працювати. Він був дуже важкий, тому носити його було незручно. Протез з тяговим механізмом не використовував жодного разу. Спортивним протезом користуюся активно досі – уже 8 років. Дуже щасливий, що я його отримав, адже перед початком Проекту підтримки протезування жоден український протезист таких протезів не робив. 

Роман зміг повернутися до нормального життя, це було лише питання часу. Свої фізичні кондиції Рома повністю відновив у 2016 році, а з психологічними, на щастя, проблем не було. 

Під час реабілітації дуже допомагав брат та усі рідні. Допомога рідних та друзів була надзвичайно важлива у найскладніші моменти. 

Постійно користуюся лише спортивним протезом. Усі інші не використовую, тому що маю праву кисть, якою усе роблю. 

Тим, хто також отримав травму та втратив кінцівку, Рома радить зрозуміти, що людина хоче від протезного виробу. Які функції той має виконувати і під них робити протез. Не протезуватися за кордоном, адже обслуговувати виріб буде дуже складно і затратно. 

Роман шкодує про те, що не купив біткоін у 2010 році.

Про що Рома мріє?

Про якнайшвидшу перемогу. З мінімальними втратами для України та українців і максимально можливими втратами для росіян і усіх колаборантів.  

Фото використані з дозволу Романа Линдова.